LEM Blog

Життя без роботи й робота без життя. Міф чи реальність?

Ми багато раз чули про необхідність розділяти роботу й особисте життя. «Не думай про свої справи, ти вдома, відпочинь», – кажуть друзі. «Залиште особисті переживання за порогом офісу, ви повинні концентруватися на роботі», – повторює керівник.

Як би ми не намагалися, розділити особисті й робочі моменти неможливо. Усе, що відбувається в нашому житті, залишається в думках протягом дня. Особистий час і робота зливаються, тому щодня ми поєднуємо кілька ролей. Щоб робити це успішно, треба знаходити задоволення в кожній сфері життя.

Уявіть вечір неділі. Ви сидите в затишному кріслі, дивитеся фільм, поруч із вами близькі люди. Раптом згадуєте про те, що завтра потрібно йти на роботу. Що ви відчуваєте в цей момент? Тремтіння, ентузіазм, страх чи радість?

Більшість людей у подібний момент відчувають аж ніяк не позитивні емоції. Якщо думка про майбутню роботу викликає тривогу й неприйняття, то й робочий процес супроводжується почуттям незадоволеності.

Існує простий принцип – робити те, що любимо, і щастя нас знайде. Разом із тим зустрічаємо ситуації, коли люди займаються улюбленою справою, проте не відчувають себе щасливими.

Патрик Ленсіоні визначає три причини незадоволеності від роботи. Перша з них – знеособленість. Це відсутність уваги до співробітника як до особистості та брак інтересу до його успіху і захоплень. Кожен із нас є соціальною особистістю. Ми прагнемо до комфортної взаємодії з людьми навколо нас. Ці взаємини будуються на взаємному й щирому інтересі один до одного. Нещиру увагу колег ми сприймаємо як загрозу, а не прояв дружності.

Співробітник потребує уваги й підтримки з боку керівника. Завдання менеджера – не дати своїм співробітникам відчути себе знеособленими. Це не означає, що керівник має відмовитися від більшості завдань і весь час проводити в колі колег. Ефективність команди в такому випадку не зросте. Планувати час необхідно так, щоб приділяти його і робочим завданням, і спілкуванню зі співробітниками.

Прояв інтересу до колег не має бути разовою дією. Під час обіду з колегами можна дізнатися один про одного більше, ніж під час тимбілдінга. Досить просто запитати в колеги, як він провів вихідні. Не ігноруйте можливості спілкування з командою, адже це завдання – одне з найприємніших у вашому щоденному списку «to do».

Другою причиною незадоволеності є непотрібність. Кожен співробітник прагне бачити сенс і користь від своєї діяльності. Він хоче усвідомлювати, кому і чим допомагає своєю роботою. Якщо ж такого усвідомлення немає, співробітник починає думати, що діє тільки на благо самого себе. У таких умовах працівник не може відчувати себе щасливим.

Розглянемо для прикладу роботу представника кур'єрської служби. Суть роботи полягає в русі від пункту А до пункту В. Але швидкість та якість виконаних кур'єром завдань впливає на взаємини між партнерами, виконавцями та клієнтами. Наприклад, доставивши важливий лист за адресою вчасно, кур’єр може підняти настрій одержувача й залишити позитивні враження від компанії.

Кожен наш крок впливає на людей. Ми можемо це або ігнорувати, або взяти під контроль і спробувати зробити світ навколо себе краще. Ніхто не встає вранці, щоб зробити копії документа або завести дані в таблицю Excel. У кожного є своя місія. Важливо її знайти, а також допомогти це зробити співробітникам.

Ще однією причиною незадоволеності Патрік Ленсіоні називає безвимірність. Це авторський неологізм, що означає відсутність у співробітника інструментів для чіткої оцінки прогресу на роботі. Співробітники повинні самостійно визначити для себе критерії вимірювання ефективності протягом дня, тижня та року. Якщо цього не робити, співробітник залежить від оцінки «зі сторони». Це породжує двозначність і втрату відчуття контролю над досягненнями. Вимірювання важливо пов'язати з поняттям потрібності і процесами, на які співробітник впливає. При постановці мети у форматі «скорочення витрат» або «збільшення прибутку компанії» співробітники не розуміють, як їхня діяльність може відобразитися на фінансових показниках. Керівнику слід приділити увагу індивідуальному зворотному зв'язку, коли кожен співробітник зможе визначити обсяг і характер робіт, необхідний для досягнення спільної мети і усвідомлення власної ефективності.

Якщо не врахувати ці три фактори, співробітник може втратити інтерес до роботи. Спад відбудеться у декількох показниках: мотивація, залученість і задоволеність. Це вплине не тільки на атмосферу в колективі, але і на фінансові показники компанії.

Цінуйте людей, відзначайте їхні професійні й особисті якості, обговорюйте внесок у роботу команди й компанії. Пам'ятайте, що головний капітал організації – люди.